text
Головбух

Податкова застава: у запитаннях і відповідях

Платникам податків відомо, що несплата податків у встановлені строки спричиняє податковий борг. Погасити цей борг можна за рахунок будь-яких власних коштів платника, а також сум надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів та майна, яке належить боржникові.

Щоб забезпечити виконання платником податків обов’язків, визначених Податковим кодексом України (ПК), майно платника, який має податковий борг, передають у податкову заставу.

Податкова застава — це спосіб забезпечити сплату платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених ним у встановлений строк. Якщо платник податків не виконав грошове зобов’язання, забезпечене податковою заставою, орган стягнення має право звертати стягнення на заставне майно такого платника ( пп. 14.1.155 ПК).

Механізм застосування податкової застави контролюючими органами прописаний у главі 9 розділу ІІ ПК та Порядку застосування податкової застави контролюючими, затвердженому наказом Мінфіну від 16.06.2017 № 586.

Якщо платник податків не сплатив своєчасно узгоджену суму грошового зобов’язання, контролюючий орган надішле йому або вручить особисто, попередньо повідомивши про це телефоном, податкову вимогу.

Податкову вимогу не надсилають (не вручають), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1020 грн.).

Податкова вимога містить відомості про: факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави; розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою; обов’язок погасити податковий борг; можливі наслідки його непогашення в установлений строк; попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави; можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо після отримання податкової вимоги платник самостійно сплатить суму податкового боргу, вказану у податковій вимозі, така податкова вимога вважається відкликаною. Якщо ж сума податкового боргу залишається непогашеною, майно платника підлягає опису, що оформлюють відповідним актом опису.

Відповідно до підпункту 14.1.136 Податкового кодексу України (ПК) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою ( далі — орендна плата).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права ( ст. 125 Земельного кодексу України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня. Не пізніше 20 лютого поточного року вони подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік у порядку, передбаченому статтею 46 ПК, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій ( п. 286.2 ПК).

Разом з тим платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію. Це звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року. Ця декларація подається протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним ( п. 286.3 ПК).

У разі визнання в судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається ( ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV).

За фактичне користування земельною ділянкою, незважаючи на визнання судом договору оренди недійсним, податкове зобов’язання або податковий борг (у разі несплати податкового зобов’язання у встановлені строки) не зменшуються.

Згідно зі статтею 101 ПК списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється борг, що відповідає переліку ознак, наведеному в пункті 101.2 ПК. Борг, який виник у цій ситуації, не відповідає ознакам безнадійного податкового боргу.

Отже, такий борг не вважається безнадійним, але може бути зменшений на суму орендної плати за період, який розпочинається з дати набрання законної сили судового рішення. Для цього платник податку з урахуванням строку давності повинен подати уточнюючий розрахунок до поданої податкової декларації з виправленими показниками.

Підготовлено членами Експертної ради системи «Expertus: Головбух»

Майно, на яке поширюється податкова застава

За правилом, встановленим у пункті 89.2 ПК, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності або господарському віданні чи оперативному управлінні у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. Якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, тоді право податкової застави може поширюватися навіть на те майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, аж до повного погашення податкового боргу ( п. 89.5 ПК).

Попри те що зазначені вище норми дозволяють погашати податковий борг за рахунок будь-якого майна платника, водночас пункт 87.3 ПК визначає перелік майна, яке не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків, зокрема:

Підприємство придбало вживане обладнання, яке планує передати в оренду. Чи може заставна вартість переданого в оренду обладнання перевищувати вартість його придбання? Чи має право підприємство самостійно оцінити обладнання з метою передачі його в оренду?

Так, може.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк ( ст. 759 Цивільного кодексу України; ЦК).

При укладенні договору оренди обов’язково слід дотримуватись істотних умов договору оренди, до яких відносяться:

Такі вимоги встановлені статтею 284 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи зазначене, заставна вартість у даному випадку виконує роль забезпечення виконання зобов’язань орендодавця перед орендарем.

Загальні положення про забезпечення виконання зобов’язання, визначені у статтях 546–548 ЦК, не містять вимог щодо розміру забезпечення.

Частина 1 статті 546 ЦК визначає кілька стандартних видів забезпечень. Це — неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, розміри яких певним чином регулюються законодавством. Однак за своєю специфікою заставна вартість не підходить до жодного з них.

Тобто розмір заставної вартості обладнання, умови її перерахування та повернення сторони мають узгодити між собою та зазначити в договорі.

У даному випадку проведення оцінки майна не є обов’язковим, але може бути здійснене на підставі вимоги однієї зі сторін угоди та згоди сторін суб’єктом оціночної діяльності ( ст. 3, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III).

Підготовлено членами Експертної ради системи «Expertus: Головбух»

Можливість погашення боргу третьою особою

Права платника податків і податківців

ПДВ-наслідки заставних операцій

Постачальник має податковий борг: чим ризикує покупець

Освітні заходи
Перевірте свої знання та здобудьте нові
Взяти участь
Інтернет-магазин
Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплатиі станьте нашим читачем просто зараз
Ми в соцмережах
Потрібен цей файл?

 зареєєструйтеся та скачуйте будь-які файли на порталі:

 ✔ бланки документів

 ✔ зразки заповнення бухгалтерських форм

 ✔ приклади наказів, положень, інструкцій, довідок

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль
Я тут вперше
І отримати доступ на сайт Знадобиться лише хвилина!
Скачати файл