text
Головбух

Нарахування розрахункових при звільненні 2018

  • 14 вересня 2018
  • 8119
бухгалтер, кандидат економічних наук, м. Чернігів

Розповідаємо про звільнення за власним бажанням і звільнення з ініціативи власника, звільнення за прогул, а також про бухгалтерський розрахунок про звільненні

Коли можна звільнити працівника

Усі ситуації звільнення працівника описані всім добре знайомим КЗпП. Він визначає наступні можливості щодо звільнення. Назвемо найбільш поширені:

Стане у пригоді

Це все умовно “мирні” причини звільнення. А ще можуть бути дещо конфліктні:

Звичайно, це ще не все – може бути, наприклад, перехід на службу в армію, поява на роботі в нетверезому стані, відмова від переведення на іншу роботу, скорочення чисельності або штату працівників, невідповідність займаній посаді, порушення роботодавцем законодавства про працю тощо. Повний перелік можна знайти в ст. 36, 38, 39, 40, 41, 45, 199, а також ст. 7 КЗпП). Розглянемо ж більш популярні. 

Корисно дізнатися:

“Мирні” причини звільнення

Звільнення за згодою сторін

За згодою сторін – банальна причина, під яку інколи на практиці підводять усі інші, “справжні”, причини. Цей мирний спосіб звільнення працівника дає можливість припинити трудовий договір будь-коли, якщо досягнута згода між двома сторонами: роботодавцем та працівником. Кожний з них може бути ініціатором. Обидві сторони визначають і дату припинення трудового договору. Трудова книжка у такому разі містить лаконічний запис “Звільнений за згодою сторін, п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України”.

Корисно дізнатися:

Звільнення через закінчення строку дії трудового договору (контракту)

Закінчення строку дії трудового договору – час минає, трудовий договір (контракт) добігає кінця, і все. Роботодавець має всі права не продовжувати у такому разі контракт, а працівник – забрати в останній день дії контракту трудову книжку та піти нічого не пояснюючи. У трудовій робиться відповідний запис щодо закінчення дії трудового договору (контракту). Можна вказати номер і дату підписання контракту.

Звільнення за ініціативою працівника

Звільнення за власним бажанням – мабуть, найпоширеніша причина звільнення. Це коли працівник просто перенасичений відносинами з роботодавцем, знайшов кращого роботодавця чи має поважні причини до такого кроку, наприклад, переїзд до іншого міста, вступ до вищого навчального закладу, переїзд чоловіка (дружини), необхідність догляду за дитиною до 14 років чи дитиною-інвалідом та інші (що таке “поважна причина звільнення” шукаємо в ч. 1 ст. 38 КЗпП). У разі звільнення за власним бажанням з поважної причини у трудовій, наприклад, пишеться “Звільнений за власним бажанням у зв’язку з переїздом до іншого міста, ст. 38 КЗпП України”. Якщо поважної причини немає, то тоді просто: “Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України”.

Для звільнення за власним бажанням необхідно:

  • написати та подати заяву про звільнення. Заява на звільнення має містити: підставу (згадка про ст. 38 КЗпП), бажану дату звільнення, дату складання, підпис. Все це є обов’язкові реквізити, без яких заява недійсна. Заява подається за 2 тижні до бажаної дати звільнення (строк відраховується від дати попередження поданою заявою роботодавця);
  • керівник має поставити свою візу на заяві та передати її кадровику;
  • готується наказ на звільнення за формою № П-4;
  • наказ про звільнення підписує керівник;
  • з наказом під підпис ознайомлюється працівник.

Днем звільнення є:

  • останній день роботи;
  • останній день відпустки (якщо працівник скористався правом на відпустку);
  • день видачі трудової книжки (якщо роботодавець її вчасно не видав). При цьому видається новий наказ на звільнення й проміжок часу між старою й новою датою оплачується за середнім заробітком, так як це вважається вимушеним прогулом.

2 тижні – це строк на звільнення без наявності поважної причини. Працівник протягом даного терміну має право відкликати заяву

2-тижневий термін не застосовується, якщо працівник має поважну причину до звільнення  (див. ст. 38 КЗпП). Такі працівники можуть указувати будь-яку дату звільнення. Якщо причина прямо не зазначена в даній статті, то поважність причини вирішує сам роботодавець.

Керівник підприємства може скоротити  строк відробітку або взагалі його не застосовувати та звільнити працівника одразу за його згоди

Ще одна порада: якщо керівник погоджується звільнити без 2-тижневого відпрацювання чи в коротший термін, то краще переписати заяву з указанням точної дати звільнення. Тоді це унеможливлює ситуацію: “а я передумав, а мене звільнили”. Крім того, дата звільнення у заяву так фактична дата звільнення краще, щоб співпадали. Також можлива зміна формулювання на “за згодою сторін”, якщо це не впливає на виплату вихідної допомоги.

Заява на звільнення має містити, наприклад, фразу: “прошу звільнити мене за власним бажанням 28 вересня 2018 р. згідно ст. 38 КЗпП”.

Звільнення за власним бажанням директора

Складніше зі звільненням посадових осіб підприємства. Цікавість даної ситуації – кому має писати заяву на звільнення директор?

Відповідь: власнику (засновникам). Це необхідно для дотримання процедури за ст. 38 КЗпП. Директор попередньо має подати заяву власнику підприємства з дотриманням 2-тижневого строку. Якщо цих власників декілька, то заява має бути направлена їх колегіальному органу за статутом, наприклад, загальним зборам. Як варіант, заява може бути відіслана рекомендованим листом. Також директор має ініціювати проведення позачергових загальних зборів. Заява про звільнення директора має довільну форму та адресується власнику або загальним зборам засновників (чи іншому органу за статутом).

Директора звільняють збори засновників з дотриманням процедури передачі справ

Після отримання згоди власників директор має видати наказ про власне звільнення, де вказати рішення власника (чи зборів засновників).

Ще один необхідний крок на звільнення директора – повідомлення держреєстратора про зміни посадових осіб підприємства, передача справ, а також печатки та переоформлення електронного цифрового підпису та зміна в обслуговуючих банках картки з підписами посадових осіб.

Переведення на інше місце роботи

У зв’язку з переведенням на інше підприємство – така причина звільнення теж можлива, але з дотриманням певних умов: наявність листа-клопотання на ім’я керівника підприємства, куди переводиться працівник, письмова відповідь-згода цього керівника, а також 2 заяви від працівника – на звільнення зі старого місця роботи та на прийняття на нове місце роботи. Після дотримання таких формальностей може  бути здійснений, наприклад, запис “Звільнений у зв’язку з переведенням на роботу на ТОВ “Едельвейс”, п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України”.

“Конфліктні” причини звільнення

Систематичний порушник

Звільнення за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків – це вже досить серйозна причина яка потребує такого ж серйозного документування. По-перше, за такої причини можна замість звільнення оголосити догану (можна тільки щось одне – звільнення або догана). По-друге, працівник, якщо роботодавець щось “не так” оформить, може й подати в суд та відновитися на роботі. Тому необхідні:

  • акт комісії не менше 3 чоловік;
  • записка начальника працівника на ім’я керівника підприємства;
  • докази систематичного невиконання трудової дисципліни (наприклад, запізнення за даними прохідної чи Табелю обліку використання робочого часу).

Також необхідна відсутність поважної причини у працівника (це якраз зачіпка до відновлення на роботі через суд). З працівника бажано взяти б пояснювальну записку. А ще згода профспілки (якщо є), доведення факту систематичності проступків. А ще звільнити треба не пізніше ніж через місяць з дня виявлення проступку. Складно? Так, у даній ситуації кадровику чи особі, яка виконує його функції, треба належно попрацювати й усе задокументувати. І дуже напрошується знайти “згоду сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП”.

Працівник-прогульник

Звільнення за прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП) – не менш клопітка причина для оформлення ніж попередня, “систематична”. Для того, щоб працівнику можна було зарахувати прогул, йому треба безперервно або у сумі бути відсутнім на роботі без поважної причини протягом 3 годин одного робочого дня. І все? Записали в табель і можна звільняти? Все не менш складно, ніж у попередньому разі. Необхідно:

  • працівник мав бути відсутнім не просто на робочому місці, а взагалі на території підприємства (систематична відсутність на робочому місці – це вже порушення трудової дисципліни, попередній варіант);
  • щоб працівник не мав поважних причин (як і у попередній ситуації). Це може бути хвороба (відсутність листка непрацездатності при цьому не достатньою причиною вважати дану причину неповажною), аварія, стихійні явища (заметіль, сильна злива – це все аргументи на користь працівника, довідку з метеослужби можна отримати завжди), причини сімейно-побутові (раптова хвороба члена сім’ї тощо). Як бачимо, працівник може обґрунтувати свій прогул;
  • належне документування (акт комісії з 3 осіб, Табель обліку робочого часу, записка начальника працівник на ім’я керівника підприємства, пояснювальна записка працівника або складений акт про відмову працівника її надати, згода профспілки);
  • з дня прогулу має пройти не більше місяця і працівник не був покараний дисциплінарно шляхом винесення інших заходів дисциплінарного го стягнення.

Як бачимо, за разовий прогул звільнити працівника не менш складно, ніж за систематичне порушення трудової дисципліни.

Усі конфліктні статті звільнення мають бути ретельно пропрацьовано при їх оформленні. Працівник може відновити свої права через суд, якщо доведе поважність причини прогулу чи порушення трудової дисципліни

Обхідний лист: навіщо це працівнику та бухгалтеру?

Бухгалтер відіграє у звільненні свою роль. По-перше, мають бути нараховані всі виплати, які належать працівнику при звільненні. По-друге, великі підприємства під час звільнення використовують процедуру підписання обхідного листа. Обхідний лист при звільненні не є обов’язковим документом та є суто внутрішнім елементом трудового розпорядку. Виконує він контрольну функцію – працівник теж має розраховуватися з матеріально відповідальними особами підприємства, тобто повернути те майно, яким він користувався. Одним з підписантів цього листа є бухгалтер (посвідчує відсутність заборгованості по підзвітних сумах і т. д.). Обхідний лист має довільну форму.

Розрахунок при звільненні 2018

При звільненні мають бути здійснені наступні виплати:

Розглянемо коротко правила нарахування розрахункових при звільненні 2018.

Заробітна плата за місяць звільнення

У місяці звільнення нараховується зарплата, як звичайно. Якщо працівнику виплачується доплата до мінімальної зарплати, то вона зберігається за ним і в цьому останньому місяці, одна, розраховується пропорційно відпрацьованим дням. Компенсація невикористаних днів відпустки та вихідна допомога при звільненні на доплату до мінімальної зарплати не впливають.

Компенсація невикористаних днів відпустки

Працівник перед звільненням має право піти у відпустку. При звільненні йому виплачується компенсація невикористаних днів відпустки у повному обсязі без обмежень на обов’язкові 24 дні щорічної відпустки, які він повинен отримати. Виплачуються всі відпустки, у т.ч. й додаткова відпустка та  відпустка “на дітей”. Оплачуються й дні невикористаної відпустки за минулі роки.

Перед звільненням працівник вирішує питання: відпустка чи компенсація за неї

Виплачується така компенсація в день звільнення.

Оподаткування ПДФО та військовим збором компенсації відбувається на загальних підставах, так як вона належить до фонду додаткової заробітної плати. Застосовується податкова соціальна пільга до місячної зарплати також на загальних підставах. В формі 1ДФ використовується код “101”.

Компенсація відпустки при звільнення оподатковується як звичайна зарплата

ЄСВ нараховується. У звіті з ЄСВ відображається в загальній сумі зарплати.

Розрахунок компенсації відпускних відбувається за тими ж правилами, що й відпускних.

Дізнайтеся також про:

Аліменти з компенсації не утримують, крім компенсації відпусток за декілька років.

Вихідна допомога при звільненні

Вихідна допомога при звільненні – на неї, на відміну від компенсації відпусток, мають право не всі. Для того, щоб працівник мав прав на дану виплату, треба звільнити його за таких обставин (ст. 44 КЗпП):

  • відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість (п. 6 ст. 36 КЗпП);
  • відмова продовжувати роботу у зв’язку з істотною зміною умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
  • скорочення чисельності або штату (п. 2 ст. 40 КЗпП);
  • невідповідність працівника займаній посаді (недостатність кваліфікації або за станом здоров’я) (п. 6 ст. 40 КЗпП);
  • поновлення на роботі працівника, який раніше виконував дану роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП));
  • порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору (ст. 38 і ст. 39 КЗпП);
  • припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП).

Важливим є те, що вихідна допомога не входить до фонду оплати праці з відповідними наслідками по оподаткуванню.

Вихідна допомога – не фонд оплати праці, тому ЄСВ не нараховують

ПДФО та військового збору, то допомога обкладається ними у загальному порядку. Однак, вона не входить до зарплати працівника, а входить до іншого оподатковуваного доходу. Наслідки? Щодо неї не визначається податкова соціальна пільга.  Також у формі № 1ДФ вона йде з ознакою доходу “127”.

ЄСВ на суму вихідної допомоги не нараховується.

Аліменти з вихідної допомоги не утримують.

У загальному випадку мінімальний розмір допомоги відповідає середньому місячному заробітку. Винятки:

  • звільнення через порушення законодавства про працю –  3-місячний строк;
  • порушення повноважень посадових осіб – 6-місячний строк.

Однак, підприємство може встановлювати більші строки за мінімальні.

Розрахунок вихідної  допомоги при звільненні

Для розрахунку вихідної допомоги діють правила розрахунку середнього заробітку встановлені Порядком № 100 (постанова КМУ від 08.02.1995 р. № 100) для 2-місячного періоду.

Розрахунковий період для вихідної допомоги – 2 місяці

Розрахунок здійснюємо за наступним алгоритмом:

  • визначаємо заробіток за останні 2 календарних місяці перед місяцем звільнення (беруться тільки відпрацьовані доходи, без лікарняних, детальніше – п. 3 Постанови № 100);
  • знаходимо кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці;
  • знаходимо середньоденний заробіток (= заробіток за 2 місяці/кількість відпрацьованих робочих днів);
  • знаходимо середню кількість робочих днів за 2 місяці (якщо вихідна допомога рахується для 3 місяців, то знаходимо середню за 3 місяці і т.д.);
  • множимо середньоденний заробіток на середню кількість робочих днів за 2 місяці. Це й буде сума вихідної допомоги.

Закріпимо це на прикладі.

Розрахунок при звільненні приклад

Приклад нарахування вихідної допомоги. Працівник звільняється 14 вересня 2018 року через скорочення штату. Кількість робочих днів у серпні – 22 (відпрацьовано тільки 18 через хворобу), а у липні – 22. Зарплата за серпень – 8500 грн та 500 лікарняних; за липень – 10000 грн.

Отже, середньоденний заробіток: (8500+10000)/(18+22) =462,50 грн.

Середня кількість робочих днів за 2 місяці: (22+22)/2 = 22 дні.

Вихідна допомога виплачується на основі ст. 44 КЗпП за місяць.

Отже, сума вихідної допомоги = 462,50×22 = 10175 грн.

В обліку відображаємо проведенням Дт 949 Кт 663.

Підписка на статті

Підпишіться на розсилку, аби не пропустити жодної важливої та цікавої статті. Це БЕЗПЛАТНО. Ми триматимемо вас в курсі всіх податкових подій!

Освітні заходи
Перевірте свої знання та здобудьте нові
Взяти участь
Інтернет-магазин
Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплатиі станьте нашим читачем просто зараз
Ми в соцмережах