Як загальновиробничі витрати розподілиш, такої рентабельності й досягнеш

514
Одним із основних показників діяльності підприємства є виробнича собівартість що показує, наскільки рентабельним є виробництво тієї чи тієї продукції. Собівартість складається із прямих і непрямих витрат. Розглянемо непрямі загальновиробничі витрати

Перш ніж перейти до практики, нагадаємо теорію бухобліку загальновиробничих витрат (ЗВВ). Так, у процесі діяльності підприємства формуються витрати, пов’язані з виготовленням продукції. Не всі такі витрати можна одразу віднести до виробничої собівартості конкретного виду продукції. Частина витрат, яка пов’язана з випуском кількох видів продукції і не піддається прямому розподілу, належить до категорії загальновиробничих.

ЗВВ поділяють на змінні й постійні. Розмір змінних ЗВВ залежить від обсягів діяльності підприємства. Відповідно, величина постійних не змінюється (або майже не змінюється) у разі коливання обсягів діяльності.

Разом із тим розподіл ЗВВ на змінні й постійні доволі умовний. Наприклад, витрати на оплату праці загальновиробничого персоналу можна вважати постійними ЗВВ. Проте в разі скорочення обсягів діяльності підприємство може зменшити (змінити) й такі витрати. Тобто підприємство на власний розсуд (з огляду на економічну доцільність) визначає, які саме витрати належать до змінних чи постійних ЗВВ. Перелік таких витрат закріплюють в обліковій політиці підприємства.

Змінні ЗВВ підлягають розподілу з використанням бази розподілу (години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) за об’єктами витрат* на підставі фактичної потужності підприємства у звітному періоді.

* Переважно об’єктами витрат на виробничих підприємствах є види продукції.

Інша категорія ЗВВ — постійні. Їх так само розподіляють за об’єктами витрат, однак орієнтуються уже на нормальну потужність підприємства, а не на фактичну.

Нормальною потужністю підприємства є очікуваний середній обсяг діяльності, якого можна досягти за звичайних умов діяльності протягом кількох років чи операційних циклів з огляду на заплановане обслуговування виробництва (п. 4, 16 П(С)БО 16 «Витрати»). Розрахований розмір нормальної потужності теж прописують в обліковій політиці.

Можуть виникати також нерозподілені постійні ЗВВ. Підприємство зобов’язане списати такі витрати на собівартість реалізованої продукції у періоді їх виникнення.

Мовою бухгалтерських проведень розподіл загальновиробничих витрат (змінних або постійних) відображають так: дебет рахунку 23 «Виробництво» із кредитом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Відповідно, для списання нерозподілених постійних ЗВВ користуються проведенням: дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації» із кредитом рахунку 91.

Як бачимо, П(С)БО 16 вимагає розподіляти і списувати загальновиробничі витрати у звітному періоді. Зважаючи на те що мінімальним проміжним звітним періодом для бухгалтерського обліку є місяць, радимо орієнтуватися саме на такий період (п. 1 розд. ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Так само про щомісячне списання ЗВВ йдеться і в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291 (далі — Інструкція № 291).

Отже, розподіляти змінні й постійні загальновиробничі витрати, а також списувати постійні ЗВВ рекомендуємо щомісяця.

База розподілу загальновиробничих витрат

Розподіляючи загальновиробничі витрати, найголовніше — правильно обрати відповідну базу, яка не викривлятиме виробничу собівартість виготовленої продукції. Тобто має існувати максимальна пропорційна залежність збільшення суми ЗВВ від зростання величини бази розподілу.

Як загальновиробничі витрати розподілиш, такої рентабельності й досягнеш Базою розподілу

загальновиробничих витрат може бути величина, виражена у штуках, кубометрах, гривні, машино-годинах, людино-годинах залежно від специфіки підприємства

Базою розподілу може бути кількісна величина, виражена у штуках, кубометрах, метрах, гривні, машино-годинах, людино-годинах тощо залежно від специфіки підприємства. Для трудомісткого виробництва такою базою можуть бути прямі витрати на оплату праці, людино-години тощо. При цьому визначати базою розподілу загальновиробничих витрат людино-години доцільно, якщо заробітна плата працівників істотно не відрізняється.

Продовжуючи логічний ланцюжок, можна стверджувати, що для матеріаломісткого виробництва найліпшою базою розподілу ЗВВ є прямі матеріальні витрати, для технологічного виробництва — машино-години тощо.

Нормальна потужність

Нормальну і фактичну потужність, а також базу розподілу загальновиробничих витрат визначають в одній величині (штуки, метри, людино-години тощо). Хоча таке твердження прямо не обумовлено нормативними документами, та в разі застосування різних (незіставних) показників підприємство не матиме «повноцінного» розподілу ЗВВ. А головна мета розподілу — справедлива собівартість і рентабельність.

Як загальновиробничі витрати розподілиш, такої рентабельності й досягнеш Нормальна потужність —

це досяжний і звичайний обсяг діяльності, якого підприємство планує дотримуватися протягом кількох років

Розраховуючи нормальну потужність, потрібно зважати, що цей показник має відображати очікуваний обсяг діяльності підприємства протягом кількох років за звичайних умов роботи. Тобто нормальна потужність — це звичайний і досяжний для підприємства показник, а не максимальний теоретичний обсяг діяльності.

Від розміру встановленої нормальної потужності підприємства залежить величина виробничої собівартості продукції. Якщо встановлено занижений показник нормальної потужності, всі загальновиробничі витрати будуть розподіленими, а постійних нерозподілених ЗВВ не виникатиме.

Розподіл загальновиробничих витрат

Після обрання бази розподілу ЗВВ та обчислення нормальної потужності діємо у такій послідовності:

  1. Розраховуємо коефіцієнт (норматив) розподілу постійних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу (на одну людино-годину, один виріб тощо). Для цього постійні ЗВВ за нормальної потужності ділимо на «нормальну» кількість відпрацьованих людино-годин, кількість продукції тощо.
  2. Множимо розрахований коефіцієнт (норматив) для постійних ЗВВ на фактичну величину бази розподілу за звітний період. У результаті отримуємо умовно розраховану суму постійних ЗВВ.
  3. Визначаємо фактичну величину постійних загальновиробничих витрат звітного періоду, яка дорівнює різниці між фактичними ЗВВ і фактичними змінними ЗВВ звітного періоду.
  4. Порівнюємо умовно розраховану суму постійних і фактичних постійних ЗВВ звітного періоду. Якщо умовна величина більша або така сама, то всі фактичні постійні ЗВВ звітного періоду розподіляємо між об’єктами витрат. Якщо ж сума фактичних постійних ЗВВ перевищує відповідну умовну величину, сума перевищення є нерозподіленими постійними загальновиробничими витратами.
  5. Розподіляємо фактичні змінні ЗВВ на кожен об’єкт витрат за фактичною потужністю, а розподілені постійні — за нормальною потужністю. Нерозподілені постійні ЗВВ списуємо на собівартість реалізованої продукції.

Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних ЗВВ не може перевищувати їх фактичного показника.

Зазвичай розподіл загальновиробничих витрат оформлюють довідкою-розрахунком у довільній формі.

Для унаочнення викладеного наведемо Приклад.

Розподіл загальновиробничих витрат

Протягом місяця підприємство понесло такі постійні загальновиробничі витрати:

  • оплата праці загальновиробничого персоналу та нарахований єдиний соціальний внесок — 41 319,97 грн;
  • оренда виробничих приміщень — 30 000,00 грн (без ПДВ);
  • оплата охоронних послуг сторонньої організації — 3059,00 грн (без ПДВ).

Разом постійних загальновиробничих витрат:

41 319,97 грн + 30 000,00 грн + 3059,00 грн = 74 378,97 грн.

За цей період змінні загальновиробничі витрати становлять:

  • поточний ремонт виробничого обладнання — 15 514,00 грн (без ПДВ);
  • оплата вартості електроенергії — 3654,00 грн (без ПДВ).

Разом змінних загальновиробничих витрат:

15 514,00 грн + 3654,00 грн = 19 168,00 грн.

Усього загальновиробничих витрат:

74 378,97 грн + 19 168,00 грн = 93 546,97 грн.

База розподілу ЗВВ — людино-години. Нормальна потужність згідно з обліковою політикою підприємства — 5000 люд./год. Величина загальновиробничих витрат за нормальною потужністю — 83 000,00 грн. Із них:

  • змінні — 18 000,00 грн;
  • постійні — 65 000,00 грн.

Фактична потужність за місяць — 4900 люд./год.

Розподіл загальновиробничих витрат

№ з/п

Показники

Усього

На одиницю бази розподілу (1 людино-година)

Включення загальновиробничих витрат до

витрат на виробництво продукції (рахунок 23), грн

собівартості реалізованої продукції (рахунок 90), грн

1

2

3

4

5

6

1

База розподілу за нормальною потужністю, людино-години

5000

-

-

-

2

Загальновиробничі витрати за нормальною потужністю, грн, у т. ч.:

83 000,00

-

-

-

2.1

змінні (ряд. 2.1 гр. 4 = ряд. 2.1 гр. 3 ÷
÷ ряд. 1 гр. 3)

18 000,00

3,60

-

-

2.2

постійні (ряд. 2.2 гр. 4 = ряд. 2.2 гр. 3 ÷
÷ ряд. 1 гр. 3)

65 000,00

13,00

-

-

3

База розподілу за фактичною потужністю, людино-години:

4900

-

-

-

4

Фактичні загальновиробничі витрати, грн, у т. ч.:

93 546,97

-

-

4.1

змінні

19 168,00

-

19 168,00

-

4.2

постійні, у т. ч.:

74 378,97

-

-

-

4.2.1

постійні розподілені (ряд. 3 гр. 3 ×
× ряд. 2.2 гр. 4)

63 700,00

-

63 700,00

-

4.2.2

постійні нерозподілені (ряд. 4.2. гр. 3 –
– ряд. 4.2.1 гр. 3)

10 678,97

-

-

10 678,97

Підприємство виробляє продукцію «А» та «Б». Для місячного випуску продукції «А» витрачено 3000 люд./год., продукції «Б» — 1900 люд./год.

Алгоритм розподілу загальновиробничих витрат між виробничою собівартістю продукції «А» та «Б» є таким:

1. Розраховуємо суму фактичних змінних ЗВВ, яка припадає на одиницю бази розподілу за фактичною потужністю:

19 168,00 грн ÷ 4900 люд./год. = 3,9118 грн.

2. Визначаємо суму фактичних змінних ЗВВ, яку відносимо на виробничу собівартість окремого виду продукції:

  • продукція «А»: 3000 люд./год. × 3,9118 грн = 11 735,00 грн;
  • продукція «Б»: 1900 люд./год. × 3,9118 грн = 7433,00 грн.

3. Відносимо фактичні постійні розподілені ЗВВ на виробничу собівартість продукції «А» та «Б». Суму витрат, яка припадає на одиницю бази розподілу, визначаємо за нормальною потужністю — 13,00 грн. Тож розподіл постійних ЗВВ має такий вигляд:

  • продукція «А»: 3000 люд./год. × 13,00 грн = 39 000,00 грн;
  • продукція «Б»: 1900 люд./год. × 13,00 грн = 24 700,00 грн.

Відобразимо ці операції у бухгалтерському обліку.

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

Д-т

К-т

1

Відображено витрати на оплату праці загальновиробничого персоналу та нарахування ЄСВ

91/пост

661, 651

41 319,97

2

Відображено витрати на оренду виробничих приміщень

91/пост

631

30 000,00

3

Відображено витрати на охорону виробничих приміщень

91/пост

685

3059,00

4

Відображено витрати на поточний ремонт виробничого обладнання

91/змін

685

15 514,00

5

Відображено витрати на оплату вартості електроенергії

91/змін

685

3654,00

6

Списано змінні загальновиробничі витрати на виробничу собівартість:

продукції «А»

23/1

91/змін

11 735,00

продукції «Б»

23/2

91/змін

7433,00

7

Віднесено розподілені постійні загальновиробничі витрати на виробничу собівартість:

продукції «А»

23/1

91/пост

39 000,00

продукції «Б»

23/2

91/пост

24 700,00

8

Списано нерозподілені постійні загальновиробничі витрати

90

91/пост

10 678,97

Списання нерозподілених ЗВВ без реалізації продукції

Розглянемо ситуацію, коли наприкінці звітного періоду через відсутність реалізації продукції у підприємства «зависли» нерозподілені постійні ЗВВ.

Такі витрати необхідно включити до собівартості реалізованої продукції у періоді виникнення (п. 16 П(С)БО 16). Однак можливий випадок, коли впродовж звітного періоду підприємство виробляло продукцію, але не продавало її. Відповідно, не було сформовано собівартості реалізованої продукції.

Нерозподілені постійні ЗВВ маємо у будь-якому випадку списати на рахунок 90 у періоді їх виникнення. Адже П(С)БО 16 не прив’язує такі витрати до конкретної продукції чи обсягу її реалізації. Тож якщо підприємство сформувало які-небудь витрати на рахунку 90 (наприклад, від надання виробничого обладнання в оренду), то саме на цей рахунок і відносять суми зазначених ЗВВ. Якщо ж у звітному періоді взагалі не використовували «собівартісний» рахунок, то на нього потрапить лише величина нерозподілених постійних загальновиробничих витрат.

Таке застосування «собівартісного» рахунку не суперечить також Інструкції № 291.

Як загальновиробничі витрати розподілиш, такої рентабельності й досягнеш Нерозподілені постійні

загальновиробничі витрати визнають у періоді їх виникнення незалежно від факту реалізації продукції чи понесення інших «собівартісних» витрат протягом звітного періоду

Найбільш обачливі бухгалтери, аби уникнути такої ситуації з нерозподіленими постійними ЗВВ, радше відносять їх до виробничої собівартості продукції всупереч нормам бухгалтерського обліку. У цьому випадку визнання таких витрат пов’язане з отриманням доходів від реалізації продукції. Звісно, що така методика списання нерозподілених постійних ЗВВ не спричинює заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток і, без сумніву, більше до вподоби податківцям. Проте цей спосіб суперечить П(С)БО 16, яке вимагає відображати такі витрати у періоді виникнення. А визнавати витрати, які впливають на показник об’єкта оподаткування податком на прибуток, потрібно за правилами бухгалтерського обліку (листи ДФС від 24.04.2015 № 8703/6/99-99-19-02-02-15 та від 10.02.2016 № 2759/6/99-95-42-01-15). Тож наполягаємо на застосуванні методики, яка грунтується на нормах П(С)БО 16.

Отже, підприємство має розподіляти загальновиробничі витрати і списувати їх на виробничу собівартість продукції. Якщо виникли нерозподілені постійні ЗВВ, їх потрібно списувати на рахунок 90 незалежно від факту реалізації продукції чи понесення інших «собівартісних» витрат протягом звітного періоду.



Підписка на статті

Підпишіться на розсилку, аби не пропустити жодної важливої та цікавої статті. Це БЕЗПЛАТНО. Ми триматимемо вас в курсі всіх податкових подій!

Освітні заходи

Освітні заходи

Перевірте свої знання та здобудьте нові

Взяти участь

Інтернет-магазин

Інтернет-магазин

Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплати і станьте нашим читачем просто зараз

Живе спілкування з редакцією



© Головбух, 2017. Усі права захищено

Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Тижневик «Головбух», свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 11678-549 ПР від 30.08.2006

Журнал «Головбух: праця та зарплата», свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 14961-3933 ПР від 05.03.2009


  • Ми в соцмережах
Коте теж здивований, але…


він знає, що зареєструється і скачає файли.
57 секунд на реєстрацію – і Ви теж зможете скачувати необхідні документи, форми, зразки тощо



У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
на реєстрацію знадобиться лише 57 секунд
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль
Oops!.. Але публікацію можуть бачити лише зареєстровані користувачі



Приділіть лише 57 секунд реєстрації – і читатимете статті, актуальні запитання та відповіді на них


У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Я тут вперше
на реєстрацію знадобиться лише 57 секунд
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль