Головбух

Легалізація електронної комерції в Україні, або Онлайн-бізнес де-юре

  • 6 жовтня 2015
  • 105

Врегульовано відносини, які виникають при дистанційному укладенні правочинів, а також пов’язані з ними юридичні дії із застосуванням ІТ-засобів. Узаконення цього напряму бізнесу дало можливість прирівняти електронний правочин до письмового договору

Інформатизація всіх сфер діяльності людини та сегментів національної економіки давно потребувала належного узаконення процесів електронного документообігу, зокрема у сфері електронної комерції, обсяги якої невпинно зростають. Водночас така законодавча неврегульованість робила ведення цього комерційно вигідного та прогресивного бізнесу в Україні досить ризикованим. Причому ризикували й споживачі, які фактично вступали в нелегітимні до сьогодні онлайн-відносини та діяли на свій страх і ризик. Адже за відсутності належної правової регламентації учасники ринку електронної торгівлі в Україні часто-густо не мали практичної можливості захистити і відстояти свої права при укладанні електронних угод або при вирішенні конфліктних ситуацій у суді.

Для подолання цієї, зважаючи на досить інтенсивні темпи розвитку ІТ-технологій, важливої для багатьох підприємницьких структур проблеми законодавець нарешті видав Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі — Закон № 675; див. с.__). Чому нарешті? А тому, що спроби втілити в життя законодавчі ініціативи з легалізації інтернет-бізнесу, який уже давно функціонує в Україні, але має тіньовий та стихійний характер, були ще з 2011 року. Безумовно, саме високі показники обороту онлайн-торгівлі останнім часом та потреба виведення її із сірої зони і стали тим рушієм, що врешті-решт пробудив владу від, так би мовити, летаргічного сну та спонукав до ефективних дій.

Тож вітаємо такий довгоочікуваний Закон № 675, що набрав чинності вже з 30.09.2015 і визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Дія Закону № 675 поширюється у т. ч. на іноземних суб’єктів електронної комерції, які реалізують товари (виконують роботи, надають послуги) покупцям (замовникам, споживача) на території України.

До того ж варто зазначити, що Закон № 675 не застосовується до правочинів, для яких законом встановлений спеціальний порядок переходу права власності або які передбачають операції з товарами, обіг яких обмежено законодавством. Дія цього документа не поширюється і на випадки продажу товарів фізичними особами, не зареєстрованими як підприємці. Не підпадають також під норми Закону № 675 угоди, що:

  • підлягають нотаріальному посвідченню або державній реєстрації;
  • регулюють сімейні відносини;
  • укладаються в рамках держзакупівель чи договору поруки або іншої форми майнового забезпечення з негосподарською метою;
  • стосуються грального бізнесу (у т. ч. парі, тоталізатора, проведення лотерей);
  • стороною яких є орган державної влади або орган місцевого самоврядування в частині виконання ними своїх функцій.

Отже, розглянемо детальніше основні нюанси Закону № 675 для учасників ринку електронної комерції.

Понятійний апарат

Насамперед відзначимо запровадження Законом № 675 низки термінів, якими раніше взагалі не апелювало українське законодавство. Йдеться, зокрема, про такі юридичні дефініції, як «електронна комерція», «електронне повідомлення», «інтернет-магазин», «електронний підпис одноразовим ідентифікатором», «інформаційні електронні послуги», «електронна торгівля» тощо (детальніше див. ст. 3 Закону № 675).

Але, на жаль, більшість визначень, запропонованих Законом № 675, є доволі розмитими, не розкривають своєї суті і, як наслідок, можуть трактуватися неоднозначно.

Один із фундаментальних термінів — «електронна комерція» включає в себе відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру (ст. 3 Закону № 675).

І тут постає перша неоднозначність, адже в принципі будь-яка підприємницька діяльність в Україні може здійснюватися з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Із визначення можна також зробити висновок, що прибуток отримують усі учасники відносин у сфері електронної комерції, якими є й покупці. Проте за цивільним законодавством покупець приймає майно (товар) і сплачує за нього певну грошову суму, а не отримує прибуток.

Двояким видається і визначення електронного правочину як дії особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійсненої з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Адже це поняття може бути застосоване до будь-якого правочину, вчинення якого хоч якось було пов’язане із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Та однаково, попри деяку нечіткість і двоякість наведеної в Законі № 675 термінології, її законодавче закріплення само собою, як і розширення понятійного апарату, все ж має позитивний ефект, сприяючи захисту інтернет-підприємців та споживачів від неправомірних дій, відкриваючи нові можливості як для споживачів, так і для бізнесу в цілому

Суб’єкти електронної комерції

Дещо специфічним є передбачене Законом № 675 коло можливих учасників електронної комерції. Наприклад, поряд із продавцями (виконавцями, постачальниками) і покупцями (замовниками, споживачами) товарів, робіт, послуг у зазначеній сфері окремо виділено таку категорію, як постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, які забезпечують функціонування електронної комерції. До них відносять операторів (провайдерів) телекомунікацій, операторів послуг платіжної інфраструктури, реєстраторів (адміністраторів), які присвоюють мережеві ідентифікатори, зокрема IP-адреси, доменні імена, адреси електронної пошти.

ВРІЗ 1

Крім цього, частина перша статті 6 Закону № 675 серед учасників відносин у сфері онлайн-комерції називає ще й органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування. І це всупереч статті 1 того-таки Закону № 675, яка регламентує непоширення його дії на правочини, якщо їх стороною виступає орган державної влади або орган місцевого самоврядування в частині виконання ним функцій держави.

Напевне, законодавець усе ж під виконанням цими органами функцій держави мав на увазі не безпосередню участь у зазначених відносинах, а лише регулювання державою цих відносин та забезпечення додержання прав і свобод їх учасників.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Учасники відносин у сфері е-commerce мають право розробляти правила професійної етики у цій сфері, які можуть використовуватися під час вчинення електронних правочинів, підготовки установчих та інших документів.

Однак здебільшого Закон № 675 спрямований на врегулювання правовідносин продавця з покупцем та їх посередниками, тому стисло охарактеризуємо саме їх.

продавець

Передусім Закон № 675 встановлює обов’язок для продавця, який поширив інформацію про товар, роботу, послугу, оприлюднювати та забезпечувати прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері е-commerce до інформації про повне його найменування та місцезнаходження, код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків для ФОП, e-mail інтернет-магазину, відомості про ліцензію (у разі її обов’язковості), інформацію щодо включення до розрахунку ціни товару, вартості роботи, послуги, доставки товару, суми податків тощо.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо для провадження діяльності з розповсюдження певних товарів, виконання робіт чи надання послуг законом передбачено обов’язковість отримання ліцензії або дозвільного документа, суб’єкт електронної комерції може здійснювати реалізацію таких товарів, робіт, послуг тільки з моменту отримання ліцензії або дозволу на провадження відповідного виду діяльності.

Обов’язкова конкретизація інформації про себе не має налякати добросовісних та зацікавлених у стабільності свого бізнесу продавців. Водночас такий законодавчий крок, можливо, сприятиме мінімізації випадків шахрайства у сфері електронної комерції з боку сумнівних та несумлінних інтернет-комерсантів, які, безперечно, уникатимуть розкриття детальних ідентифікуючих їх даних.

Продавець (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину, крім зазначеного, зобов’язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам.

покупець

Покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом прав та обов’язків прирівнюють до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані. Проте й такий статус не позбавляє покупця виконання певних обов’язків в комерційних онлайн-відносинах.

Зокрема, покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов’язаний повідомити про себе інформацію, потрібну для його укладення.

ВРІЗ 2

Зокрема, у випадках, передбачених договором, покупець (замовник, споживач) має повідомити адресу доставки товару, виконання роботи чи надання послуги.

У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання.

посередники

Звісно, Закон № 675 не залишив без уваги й правовий статус посередників у електронній комерції — постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері. Вони не є стороною електронного правочину, предметом якого виступають товари, роботи або послуги, інші ніж послуги проміжного характеру в інформаційній сфері, а саме:

  • реєстрація доменних імен або IP-адрес;
  • присвоєння інших мережевих ідентифікаторів;
  • фіксація часу відправлення/надходження електронного повідомлення;
  • надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем тощо.

Надання ж цими суб’єктами доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином про надання відповідних послуг.

Дуже важливим для операторів і провайдерів телекомунікаційних (посередницьких) послуг є передбачене Законом № 675 положення про звільнення їх від відповідальності за зміст переданої/отриманої ними інформації та за шкоду, заподіяну такою передачею. До того ж мають бути дотримані такі умови: оператори і провайдери не є ініціаторами передачі інформації, не обирають її одержувачів і не можуть змінити зміст інформації.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо постачальник ІТ-послуг сам ініціює передачу відповідної інформації, вибирає її одержувача та може вплинути на її зміст, він, подібно продавцю, зобов’язаний розкрити і забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до відповідних відомостей про себе, детально прописаних у частині 5 статті 9 Закону № 675.

Варто зазначити, що Закон № 675 серед іншого зобов’язує всіх учасників відносин у сфері електронної комерції забезпечити захист персональних даних, що стали їм відомі з електронних документів (повідомлень) під час вчинення електронних правочинів. Зокрема, згода на використання персональних даних покупця може бути оформлена шляхом реєстрації в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції.

Порушення законодавства у сфері електронної комерції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. І знову Закон № 675 не визначає чіткої відповідальності за порушення його норм. Очевидно, йдеться про кримінальну, адміністративну, цивільно- та господарсько-правову відповідальність залежно від змісту порушення та правовідносин, у межах яких та чи та відповідальність застосовується. Наприклад, при вчиненні шахрайства у сфері електронної комерції особу можуть притягти до кримінальної відповідальності, а в разі порушення положень електронного правочину застосовуватиметься цивільно-правова чи господарсько-правова відповідальність.

ВРІЗ 3

Аналогічну проблему лаконічності та відсилання до загальних норм законодавства простежуємо і в правилах вирішення спорів між учасниками онлайн-відносин, передбачених статтею 18 Закону № 675. І хоча зазначена норма й потребує деякого уточнення, однак сумніваємось, що її недопрацювання стане на заваді подальшому розвитку і так достатньо сформованого ринку електронної комерції. Тим паче, що всі електронні документи, якими супроводжується та чи та електронна операція, наразі дозволено використовувати як докази в суді, що значно спрощує вирішення спорів у судовому порядку. Проте не виключено, що, зважаючи на двоякість норм Закону № 675 та відсутність поки що правозастосовної практики за ним, суди можуть неоднозначно трактувати термінологію і форми подання електронних документів як доказів.

Інформування споживачів про предмет онлайн-бізнесу

Інформування потенційних покупців/замовників про товари і послуги може здійснюватися за допомогою комерційних електронних повідомлень. Причому основною умовою поширення комерційних електронних повідомлень є згода споживача на їх отримання (ч. 2 ст. 10 Закону № 675).

ВРІЗ 4

Без такої згоди комерційне електронне повідомлення може бути направлене споживачеві тільки за умови наявності у нього можливості відмовитися від подальшого отримання таких повідомлень від такого продавця. Так на законодавчому рівні встановлюють механізм уникнення нав’язливої реклами — так званого спаму. Характерною особливістю комерційного електронного повідомлення є його чітка ідентифікація як такого. Щоправда, знову ж таки незрозуміло, як на практиці належить реалізовувати цю вимогу і що саме законодавець мав на увазі.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! До комерційного електронного повідомлення не належить інформація, що надає прямий доступ до діяльності особи, доменне ім’я або e-mail, а також повідомлення про товари/роботи/послуги або ділову репутацію особи, розміщене не з метою їх просування.

З-поміж інших вимог, які Закон № 675 висуває до комерційного електронного повідомлення, є потреба зазначення в ньому інформації про вартість товарів/робіт/послуг, відомостей щодо включення податків у її розрахунок та вартість доставки товару в разі його доставки. Крім цього, повідомляючи споживачів про знижки, премії, заохочувальні подарунки тощо, продавець має доступно прописати умови їх отримання. Тобто у спосіб, що унеможливлює їх двозначне розуміння, та у суворій відповідності до вимог законодавства про рекламу.

Порядок укладання електронного правочину

Електронний договір в онлайн-комерції укладають шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Оферта може бути розміщена як у комерційному електронному повідомленні, яке направляють потенційному покупцеві, так і на сайті продавця.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! В електронній комерції повною мірою можуть застосовуватися норми цивільного та господарського права в частині умов договору, авансу, завдатку, виконання зобов’язань тощо.

Пропозиція укласти електронний договір, у т. ч. адресована невизначеному колу осіб, має містити всі істотні умови, встановлені законодавством для відповідного виду договору.

Водночас договір в електронній комерції додатково може містити такі умови, як:

  • технологія (порядок) укладення договору;
  • порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
  • можливість і порядок внесення змін до умов договору;
  • спосіб і порядок акцепту;
  • порядок обміну електронними повідомленнями та документами між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань за договором;
  • технічні засоби ідентифікації та порядок виправлення можливого помилкового акцепту;
  • інші особливі умови, пов’язані зі специфікою укладення електронних договорів (ч. 2 ст. 11 Закону № 675).

Аналогічно акцепт оферти може відбуватися або шляхом надсилання електронного повідомлення стороні, яка запропонувала оферту, або шляхом вчинення дій (у т. ч. заповнення електронного формуляра заяви про акцепт), що вважаються прийняттям пропозиції, якщо такі дії чітко роз’яснені на сайті продавця.

ВРІЗ 5

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, які є продавцями (виконавцями, постачальниками) товарів (робіт, послуг).

Нюанси електронного документообігу і статус окремих документів

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний за допомогою електронного підпису (у т. ч. одноразовим ідентифікатором), електронного цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису (наприклад, факсиміле), за своїми правовими наслідками прирівнюється до укладеного в простій письмовій формі. На цьому наголошує і стаття 639 Цивільного кодексу України. Також внесено зміни й до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову змінність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, згідно з якими електронні документи можуть визнаватися первинними документами.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Одноразовий ідентифікатор як інновація Закону № 675 означає алфавітно-цифрову послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, зазначеним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Причому кожний примірник електронного документа з накладеним на нього відповідним підписом вважають оригіналом такого документа.

Але лише договором електронний документообіг в онлайн-бізнесі, зрозуміло, не обмежується. Частина 11 статті 11 Закону № 675 вимагає від продавця обов’язково надавати покупцю підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа. І такий документ має містити відомості про найменування та адресу продавця, гарантійні зобов’язання, умови і порядок прийняття претензій щодо товару, роботи, послуги та розірвання договору із невизначеним строком дії.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вимоги щодо надання документального підтвердження електронної операції не поширюються на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. За таких обставин достатньо ознайомити споживача з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Отримати документ, що підтверджує електронну угоду, покупець має у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

Важливим є те, що тепер правочини не можуть бути визнані недійсними винятково на тій підставі, що вони були вчинені в електронній формі, якщо інше не передбачено законом (ч. 3 ст. 5 Закону № 675). Ба більше, електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. І в такому разі докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважають письмовими доказами.

Отже, електронні документи, складені з використанням сучасних інформаційних технологій, мають відповідати встановленому законом порядку, у т. ч. порядку їх зберігання. Зокрема, сторони електронних правочинів у своїй діяльності мають обов’язково дотримуватися строків архівного зберігання електронних документів (повідомлень), які відповідають строкам зберігання інших видів архівних документів, визначених відповідно до законодавства, але не менше ніж строк позовної давності.

Розрахунки за інтернет-договорами

Побіжно Закон № 675 розглядає також питання, пов’язані з розрахунками під час укладення електронних правочинів. Згідно з цим законом розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються у будь-який спосіб, не заборонений законодавством України. Безпосередньо ж способи, строки та порядок розрахунків визначають в електронному договорі.

Отже, розрахунки з продавцями, постачальниками послуг за товари, роботи або послуги в електронній комерції можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, електронних грошей, а також шляхом переказу грошових коштів на користь продавця/постачальника послуг і, нарешті, готівкою з дотриманням відповідних вимог законодавства щодо оформлення готівкових розрахунків та іншими способами, передбаченими чинним законодавством України.

ВРІЗ 6

Причому здійснення оплати відповідно до умов, зазначених в оферті, без виконання інших умов та/або без надання усіх потрібних відомостей, не вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір (акцептом), а оплата вважається неналежною та підлягає поверненню особі, яка її здійснила.

Загалом прийняття Закону № 675 є позитивним фактором як для споживачів, так і для бізнесу у сфері електронної комерції, оскільки має полегшити взаємини цих учасників ринку. Зрозуміло, документ не передбачає створення нового ринку та його регулювання і спрямований на формування правової бази для вже існуючого ринку. Але таке врегулювання правовідносин в електронній комерції, з одного боку, дасть змогу захистити споживачів інтернет-магазинів, а з другого — допомогти суб’єктам господарювання ефективно відстоювати свої права перед контролюючими і правоохоронними органами. Зокрема, за рахунок визначення та закріплення юридичного статусу електронних договорів, варіацій їх підписання із відповідними правовими наслідками для сторін.

А проте норми Закону № 675 є дещо загальними, неоднозначними, а то й колізійними, що, відповідно, унеможливлює ефективне регулювання ринку електронної комерції. Документ потребує доопрацювань, крім того, потрібна правозастосовна практика, на яку піде деякий час. Утім, головне — почати, а там воно й піде! І виведення онлайн-комерції в законне русло — це вже доволі серйозний крок для її подальшого розвитку на внутрішньому ринку України.

ВРІЗ 1

Важливо

Сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері

ВРІЗ 2

Зверніть увагу

Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін

ВРІЗ 3

Важливо

Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов’язань у порядку, визначеному законом або договором

ВРІЗ 4

Із документа

Комерційне електронне повідомлення — електронне повідомлення у будь-якій формі, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт чи послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність (п. 10 ч. 1 ст. 3 Закону № 675)

ВРІЗ 5

Зверніть увагу

Юридичні особи отримали можливість купувати товари, послуги, роботи через інтернет без письмового договору та оформляти первинні документи в електронній формі

ВРІЗ 6

Важливо

Пропозиція вважається неприйнятою, якщо особа, яка її одержала, протягом строку для відповіді не здійснить оплату відповідно до зазначених у пропозиції умов

Підписка на статті

Підпишіться на розсилку, аби не пропустити жодної важливої та цікавої статті. Це БЕЗПЛАТНО. Ми триматимемо вас в курсі всіх податкових подій!

Освітні заходи
Перевірте свої знання та здобудьте нові
Взяти участь
Інтернет-магазин
Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплатиі станьте нашим читачем просто зараз
Ми в соцмережах
Потрібен цей файл?

 зареєєструйтеся та скачуйте будь-які файли на порталі:

 ✔ бланки документів

 ✔ зразки заповнення бухгалтерських форм

 ✔ приклади наказів, положень, інструкцій, довідок

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль
Я тут вперше
І отримати доступ на сайт Знадобиться лише хвилина!
Скачати файл