Головбух

Облікова політика підприємства: за яким стандартом

  • 13 січня 2017
  • 12606

Серед перших кроків нового підприємства — організація бухгалтерського обліку. І тут слід визначитися, за якими стандартами бухгалтерського обліку працюватиме підприємство — національними чи міжнародними

Керівник підприємства має створити всі умови для правильного ведення бухгалтерського обліку (ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV; далі — Закон № 996). Отже, без формування облікової політики підприємства тут аж ніяк не обійтися.

Абсолютно НОВИЙ бухгалтерський ЗВІТ

Зміни у неподатковій звітності підприємств у нашому бухобліку відбуваються нечасто. А щоб з’явився абсолютно новий звіт, то уже й не пам’ятаємо, коли це було. Але він з’явився, завітавши до нас з Європи. Він не входить до складу фінансової звітності, але містить фінансову інформацію. І може містити нефінансову. Мова йде про Звіт про управління, який уже вперше треба буде подати за 2018 рік. Хто має складати Звіт про управління? Кому його подавати? Що має містити Звіт про управління? Як скласти Звіт про управління? Чи є хоча б якісь методрекомендації з його складання?

Насамперед потрібно визначитися із глобальним питанням — обрати базу бухгалтерської стандартизації для ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємства. Йдеться про вибір між національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (НП(С)БО) та міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ). Інформацію про такий вибір найкраще наводити на самому початку розпорядчого документа про облікову політику.

Що відображати у наказі про облікову політику

Зазвичай розпорядчий документ про облікову політику підприємства називають наказом про облікову політику. У ньому мають бути відображені принципи, методи і процедури, якими користується підприємство для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності і щодо яких нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку передбачають більш ніж один варіант. Тут наводять і попередні оцінки, що їх застосовують для розподілу витрат між відповідними звітними періодами.

Конкретні положення облікової політики можуть також залежати від організаційно-правової форми підприємства, галузевих особливостей економічної діяльності, обсягів виробництва тощо (п. 1.3 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 № 635; далі — Методрекомендації № 635).

Приблизний перелік питань, що їх потрібно включати до наказу про облікову політику, наведено в пункті 2.1 Методрекомендацій № 635. Однак такий перелік не є вичерпним, на що власне звертають увагу згадані методрекомендації. Тому за потреби підприємство може його розширити.

Цікаво, що одним з елементів облікової політики Методрекомендації № 635 називають вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Зміну вартісного ліміту для визнання таких активів у Методрекомендаціях № 635 названо зміною облікових оцінок. А тому не потрібно проводити й змін у бухгалтерському обліку щодо основних засобів, зарахованих на баланс у попередніх періодах, через зміну вартісних ознак (п. 2.1, 2.6 Методрекомендацій № 635).

Утім, такий висновок щодо рекласифікації раніше визнаних основних засобів не можна вважати панацеєю. Адже вітчизняні стандарти бухгалтерського обліку подібної норми не містять.

Класичний приклад наказу про облікову політику див. у Додатку (скачати).

Кількісні критерії суттєвості

У наказі про облікову політику для розкриття облікових рішень підприємства використовують і низку кількісних критеріїв суттєвості. Необхідність їх відображення так само зумовлена можливостями, що їх надають стандарти бухгалтерського обліку.

Наприклад, пункт 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» надає підприємству право переоцінювати об’єкти основних засобів, якщо їхня залишкова вартість істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Утім, П(С)БО 7 не визначає власне критерію суттєвості такого відхилення, тому в наказі про облікову політику доцільно зазначити не лише рішення щодо застосування переоцінок, а й кількісні критерії для такого застосування.

У наказі про облікову політику зазначають і низку кількісних критеріїв суттєвості

Важливо, що критерії суттєвості застосовують і до додаткових статей фінансової звітності (п. 4 розд. ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Відповідно, окрему додаткову статтю, наприклад Балансу (Звіту про фінансовий стан) чи Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), може бути визнано не суттєвою для окремого її подання у таких звітах. Нагадаємо, що згортання статей активів і зобов’язань, доходів і витрат допускається лише у випадках, передбачених відповідними НП(С)БО або МСФЗ (п. 3 розд. ІV НП(С)БО 1). Водночас вона може бути достатньо суттєвою, щоб окремо розкрити її у примітках до фінансової звітності (пп. 2.20.3 Методрекомендацій № 635).

Тож у розпорядженні підприємства є й механізм застосування різних кількісних критеріїв суттєвості. Допомогти визначитися з ними можуть, зокрема, ті самі Методрекомендації № 635, Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561, та інші подібні методрекомендації. Утім, остаточне рішення щодо визначення кількісних критеріїв суттєвості залежить лише від підприємства, яке формує свою облікову політику.

На які податки впливає облікова політика

Від принципів, методів і процедур, визначених у наказі про облікову політику, насамперед залежить величина об’єкта оподаткування податком на прибуток. Адже його розрахунок базується на фінансовому результаті до оподаткування, визначеному у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО або МСФЗ (пп. 134.1.1 Податкового кодексу України, ПК).

Звісно, сформована облікова політика впливає на порядок визнання окремих доходів і витрат, відповідно, й на «бухгалтерський» фінансовий результат. Для прикладу, від методу амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, зазначеного в обліковій політиці, залежить величина визнаних у певному періоді витрат. На формування витрат може також впливати рішення щодо формування резервів сумнівних боргів.

Важливість того, яку облікову політику обирає платник податку на прибуток, розуміють і податківці. Наприклад, у листі МГУ ДФС — ЦО з ОВП від 02.12.2015 № 26378/10/28-10-06-11 зазначено, що питання створення резерву сумнівних боргів на підприємстві є процесом провадження господарської діяльності підприємства і належать до компетенції його власника (власників).

Для платників податку на прибуток, які застосовують різниці, передбачені розділом ІІІ ПК, ті самі витрати від формування в бухгалтерському обліку резервів сумнівних боргів збільшують фінансовий результат до оподаткування (пп. 139.2.1 ПК). А «бухгалтерські» методи амортизації необоротних активів та суми їх уцінок впливають на застосування різниць згідно зі статтею 138 ПК.

Ми запитали бухгалтерів, що вони знають про облікову політику. З’ясували, що наші колеги часом плутаються в нормах законодавства. Розглянемо сім помилок, яких бухгалтери припускаються найчастіше. Кожна з них шкодить роботі...

Облікова політика: 7 небезпечних помилок

Звідки бухгалтери беруть облікову політику? Отримують у «спадок» від попереднього головбуха, замовляють аудиторським фірмам, користуються шаблонами із правових баз... Часто й самотужки готують або вдосконалюють — і це не найгірший спосіб, якщо проаналізуєте типові помилки.

Помилка 1: облікову політику слід затверджувати щороку

Як насправді. Змінюйте облікову політику, лише якщо змінився закон. Наприклад, у Податковому кодексі України (ПК) може з’явитися новий вартісний ліміт для визнання основних засобів, тоді для бухобліку юрособа може встановити аналогічний критерій. Можете переробити політику, якщо компанія сама вирішила застосовувати міжнародні стандарти. В обох ситуаціях не обов’язково заново затверджувати облікову політику. Внесіть до неї зміни наказом директора.

Чим небезпечна помилка. Ви нічим не ризикуєте, якщо щороку затверджуєте однакову облікову політику. Однак ви марнуєте свої сили і час на непотрібну роботу.

Помилка 2: до облікової політики треба додавати всі поправки із законів

Як насправді. Немає сенсу переписувати в облікову політику те, що вже записано в законі. Вносьте лише ті умови, де обираєте один із можливих способів обліку. Наприклад, як амортизувати основні засоби — прямолінійним, зменшення залишкової вартості чи іншим методом.

Це справедливо і для змін. Записуйте їх до облікової політики, якщо поправки стосуються способів обліку, що ви застосовуєте. Припустімо, змінилися правила переоцінки основних засобів, але підприємство взагалі їх не переоцінює. Тоді й писати про нові правила в обліковій політиці не треба.

Чим небезпечна помилка. Виконувати доведеться усе, що прямо прописано у законі. Якщо продублюєте те саме в обліковій політиці — змарнуєте час.

Ризикуєте лише тоді, коли не обираєте там, де є кілька варіантів обліку. Тоді перевіряльники можуть наполягати на порушенні правил бухобліку й оштрафувати посадових осіб на суму від 136 до 255 грн (ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення; КпАП). Застосовувати такий штраф може тільки Держаудитслужба до посадових осіб підприємств, які підлягають державному фінансовому контролю.

Однак для платників податку на прибуток дані бухобліку — основа для розрахунку об’єкта оподаткування, тому їм загрожують ще й штрафи від ДФС за порушення правил податкового обліку — від 85 до 170 грн (ст. 163-1 КпАП).

Помилка 3: облікова політика допоможе виграти спір

Як насправді. Якщо умови в обліковій політиці відповідають закону, на неї можна посилатися у суді. Положення облікової політики, що суперечать законодавству, не діють.

Чим небезпечна помилка. Якщо компанія веде бухоблік за неправильною обліковою політикою, податківці застосують ті правила, що відповідають законодавству. Наприклад, компанія включила зарплату виробничих робітників до інших операційних витрат. Але по суті це прямі витрати, і списувати їх треба в міру реалізації. Якщо через це спотворився фінансовий результат до оподаткування, підприємство оштрафують за неповноту сплати податків (ст. 127, 129 ПК). А на посадових осіб чекає щонайменше штраф за порушення правил податкового обліку — від 85 до 170 грн.

Помилка 4: малі підприємства не зобов’язані складати облікову політику

Як насправді. Вести бухоблік зобов’язані всі компанії. Є операції, що можна законно відображати у різні способи. Організація має вибрати прийнятний і закріпити його в обліковій політиці. Тож без цього документа не обійтися.

Для малих підприємств є багато вигідних способів обліку. Наприклад, вони можуть обліковувати необоротні активи лише за первісною вартістю без переоцінок, не створювати забезпечення наступних витрат і платежів, поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу за її фактичною сумою (п. 8 розд. І П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»). Але обрані варіанти все одно мають записати в обліковій політиці.

Чим небезпечна помилка. Штраф за відсутність облікової політики може застосувати лише Держаудитслужба. Але податківці можуть перерахувати фінансовий результат до оподаткування для платника податку на прибуток. Штрафи будуть такі, як за помилки 3.

Помилка 5: облікову політику затверджують для кожної філії

Як насправді. Облікову політику формують лише компанії. Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи незалежно від їх місцезнаходження мають працювати за обліковою політикою, яку затвердили «нагорі». Про це прямо йдеться у пункті 1.4 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 № 635 (далі — Методрекомендації № 635).

Чим небезпечна помилка. Положення облікової політики відокремлених підрозділів вважайте недійсними. Все, що суперечить обліковій політиці компанії, — порушення правил ведення бухобліку. Якщо це вплинуло на сплату податку на прибуток — будуть штрафи, як за помилки 3.

Помилка 6: облікову політику подавати разом із фінзвітністю

Як насправді. Облікової політики не подавайте ні до податкової, ні до Держстату. Вона не входить до складу фінансової звітності (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV; далі — Закон про бухоблік). Але про зміни в обліковій політиці повідомте у примітках до фінансової звітності (п. 22 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»).

Як варіант, пункт 3.5 Методрекомендацій № 635 дозволяє додавати копію облікової політики до фінзвітності.

Чим небезпечна помилка. Може не бути технічної можливості додати зайвий документ до фінансової звітності. І найголовніше — все це марна робота.

Помилка 7: облікову політику підписує головбух

Як насправді. Директор компанії вирішує, хто підписує облікову політику. Її може формувати головбух, але затверджує керівник (ч. 6 ст. 8 Закону про бухоблік). Законодавство не зобов’язує головбуха підписувати облікову політику. Якщо директор готовий затвердити облікову політику без візи головбуха, можна її не ставити. Якщо керівник згоден затвердити лише політику, завізовану головбухом, передбачте місце і для його підпису.

Чим небезпечна помилка. Прямих ризиків немає. Однак обережному головбухові буде приємно не ставити зайвий підпис. 

Читайте гарячу публікацію
EXPERTUS:ГОЛОВБУХ

➤ Як провести річну інвентаризацію швидко: поради колег

Підписка на статті

Підпишіться на розсилку, аби не пропустити жодної важливої та цікавої статті. Це БЕЗПЛАТНО. Ми триматимемо вас в курсі всіх податкових подій!

Освітні заходи
Перевірте свої знання та здобудьте нові
Взяти участь
Інтернет-магазин
Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплатиі станьте нашим читачем просто зараз
Ми в соцмережах
Потрібен цей файл?

 зареєєструйтеся та скачуйте будь-які файли на порталі:

 ✔ бланки документів

 ✔ зразки заповнення бухгалтерських форм

 ✔ приклади наказів, положень, інструкцій, довідок

У мене є пароль
нагадати
Пароль надіслано на пошту
Ввести
Введіть ел. пошту або логін
Неправильний логін або пароль
Неправильний пароль
Введіть пароль
Я тут вперше
І отримати доступ на сайт Знадобиться лише хвилина!
Скачати файл